Вертеп це: звідки прийшов ляльковий театр і чому його досі грають на Різдво
На вулиці мороз, у вікнах мерехтять гірлянди, а під парадним дверима вже стоїть гурт із різдвяною звіздою. Якщо ви живете в Україні, таку картину бачите щороку в січні. Та є один формат, який легко сплутати зі звичайною колядою: пересувна скринька на двох ярусах, маленькі фігурки, діти в кожухах і дорослі, що співають. Це і є вертеп. Вертеп це традиційний український ляльковий театр, який грають на свято Різдва, відтворюючи біблійну сцену про народження Христа і додаючи до неї народних персонажів.
Якщо коротко: вертеп це одночасно релігійна вистава і народне дійство з гумором, музикою та впізнаваними соціальними типажами. У ньому є Ірод, цар-Ірод, що символізує жорстокість влади, чорт, який спокушає грішників, селянин-простак із Полтавщини, циган, жид, москаль, козак і навіть смерть. Такий набір персонажів робить вертеп цікавим навіть тим, хто не ходить до церкви.
У цій статті я поясню, як виник вертеп, чому він поділяється на два табори персонажів, чим відрізняються вертепи з Галичини, Полтавщини й Слобожанщини, як влаштувати власну виставу вдома чи в школі, і що з цією традицією відбувається зараз, у 2026 році, коли маленькі лялькові сцени знову стоять у дворах і торгових центрах.
Як влаштований вертеп: сценічна скринька, два яруси і головні персонажі
Вертеп це завжди маленька переносна сцена. Класичний вигляд такий: дерев’яна або картонна скринька розміром приблизно як валіза, розділена на два поверхи. Верхній поверх уособлює небо, Різдво, святу родину і царів-волхвів. Нижній ярус це земне життя зі звичайними людьми, жартами, чортами, бійками і навіть танцями.
Управляють фігурками зверху або знизу за допомогою дротиків, шнурків, а в простіших варіантах просто руками. Діти висовують руки під дашком скриньки і водять героїв по сцені. Звідси і жарт: вертеп це ляльковий театр, де ляльками керують ті самі руки, які потім несуть гітару і зірку.
| Елемент вертепу | Що зображає | Які персонажі там з’являються |
|---|---|---|
| Верхній ярус (небо) | Різдвяна сцена, Біблійний сюжет | Діва Марія, Йосип, Ісус у яслах, три царі-волхви, звізда, ангели, пастухи |
| Нижній ярус (земля) | Народне життя, гумор, сатира | Селянин, пан, циган, козак, москаль, жид, чорт, Ірод, смерть, лікар, навіть рекрут |
| Вертепна скринька | Переносна сцена | Дерев’яна, картонна, фанерна, двоярусна, з дверинцями і завісками |
| Музичний супровід | Створює настрій | Скрипка, цимбали, сопілка, басоля, кобза, бандура, часом гармошка |
Сам сюжет теж подвійний. У верхньому ярусі розігрують євангельську сцену: подорож Марії та Йосипа до Віфлеєму, народження Ісуса, прихід волхвів, об’яву ангелів пастухам. У нижньому ярусі йдуть вставні побутові сценки: пан лає селянина, циган щось продає, чорт забирає грішника, козак воює з ворогом. Наприкінці Ірод гине, чорта перемагають, верх беруть добро і справедливість.
У цьому і є головна сила формату: вертеп це вистава, де серйозна частина і жартівлива частина тримають одна одну. Якщо забрати жарт, залишиться суха біблійна сцена. Якщо забрати біблійну частину, лишиться звичайний ляльковий балаган. Разом це дає щось більше: дитина бачить і вчить, і сміється.
Чому у вертепі завжди є Ірод і чорт
Ірод у вертепі це не лише біблійний цар, а символ жорстокої влади, що боїться нового життя. Сцена з Іродом часто коротка, але жорстка: він дізнається про народження нового царя, наказує вбити немовлят, а далі його карає смерть. У багатьох вертепах скелет-смерть просто з’являється з-за лаштунків і забирає Ірода, а чорт голосно регоче. Це образна мораль: тиран і грішник програють завжди.
Чорт у вертепі виконує роль блазня і спокусника одночасно. Він сіє сварки, б’є Ірода, часом п’є горілку з циганом. У дореволюційних текстах чорт мав довгий ніс, роги і довгий хвіст. У радянський час цензура робила його менш страшним, а вже в сучасних виставах він може бути і смішним, і моторошним, залежно від режисера.
Чим вертеп відрізняється від лялькового театру Петрушки
Петрушка і вертеп це два різні жанри, хоча обидва використовують ляльок і ширму. Петрушка це російський народний ляльковий театр з одним головним героєм-блазнем. Вертеп це український театр із релігійним сюжетом і цілим набором персонажів. Петрушка більш хуліганський і позасюжетний, вертеп має чітку структуру з верхнім і нижнім ярусом. Плутають їх часто через зовнішню схожість, але корені і функції у них різні.
Історія: як козаки принесли вертеп з біблійної школи в Україну
Вертеп це не український винахід у повному сенсі. Жанр сходить до європейської шкільної драми XVII-XVIII століть. У братських школах, колегіумах і навіть у Києво-Могилянській академії учні розігрували релігійні сцени на різдвяні свята. Спочатку це були живі вистави, без ляльок: студенти перевдягалися, читали вірші, співали хорали. Згодом релігійну сцену почали переносити у переносну скриньку з дерев’яними фігурками, щоб показувати людям на вулицях і ярмарках.
Українські мандрівні дяки, бурсаки, кобзарі і навіть козаки підхопили цей формат і швидко зробили його своїм. Саме в Україні вертеп набув тієї народної сатири, якої не було в польських, чеських чи німецьких аналогів. До релігійної частини додалися сцени з життя: пан і селянин, циган і козак, москаль і поляк. Слово “вертеп” з іспанської “вʼязниця” чи з грецької “печера” символізувало одночасно печеру, де народився Ісус, і темну яму, де живуть грішники і чорти.
XVII-XVIII століття: вертеп у братських школах і монастирях
Перші згадки про український вертеп як ляльковий театр датуються приблизно кінцем XVII століття. Дослідники Микола Марковський і Василь Щепотьєв відносять появу жанру до Київської братської школи і Львівської братської школи. Учні показували вистави спочатку в приміщенні, потім виносили скриньку на вулицю. У Києві та Чернігові склався канонічний сюжет: від Різдва до вбивства немовлят і загибелі Ірода.
Вже на той момент вертеп це був не лише релігійний, а й соціальний коментар. У нижньому ярусі пана лає селянин, чорт глузує з пихатого Ірода, а простий чоловік виявляється хитрішим за можновладця. Для козацької старшини і духовенства це був спосіб донести біблійну мораль, а для простого люду це був рідкісний театр під відкритим небом.
XIX століття: розквіт народного вертепу
У XIX столітті вертеп перестав бути лише шкільним і став повноцінним народним театром. Його грали в Галичині, на Полтавщині, Чернігівщині, Слобожанщині, на Поділлі і навіть на Кубані. З’явилися друковані тексти: “Вертеп” Григорія Квітки-Основ’яненка, “Вертепна драма” Миколи Костомарова, пізніше численні рукописні варіанти по селах.
Саме тоді сформувався класичний набір персонажів. До релігійних героїв додалися Пан, Циган, Козак, Селянин, Москаль, Лях, Лікар, Парубок, Дівчина, Рекрут і навіть Смерть. Вертеп став головною різдвяною розвагою: його можна було побачити біля церкви, на ярмарку, в корчмі, навіть у дворі пана. Водночас з’явилися професійні вертепники, які ходили від села до села і збирали гонорари.
XX століття: радянська заборона і нове підпілля
У 1920-1930-х роках радянська влада спочатку толерувала вертеп як “народну спадщину”, та досить швидко зарахувала його до “релігійних пережитків”. У 1930-х роках виступи на вулицях заборонили, скриньки конфісковували, вертепників переслідували. Особливо жорстко ставилися до тих, хто в нижньому ярусі залишав сатиру на владу: пан в уніформі, чорт з червоною зіркою.
Та вертеп не зник. У 1940-1980-х роках його грали вдома, у сільських клубах, у недільних школах. Після проголошення незалежності України в 1991 році традиція повернулася у публічний простір. З’явилися нові професійні вертепи: львівський “Світовид”, харківський “Нафталім”, численні студентські та шкільні колективи. У 2008 році ЮНЕСКО внесло український вертеп до реєстру нематеріальної культурної спадщини.
Чому вертеп зник і чому повернувся
Зник вертеп переважно з трьох причин: заборона з боку радянської влади, урбанізація і поява кіно та телебачення. Сім’ям стало не до виготовлення дерев’яних ляльок, простіше було ввімкнути телевізор. Але формат не помер, а перейшов у родинне і шкільне середовище. Повернувся він у 2000-х роках завдяки трьом факторам: відродженню релігійного життя, пошуку національної ідентичності і моді на етнодійства. Зараз вертеп це спосіб для родини або шкільного класу зробити щось разом руками: вирізати фігурки, написати текст, провести виставу.
Регіональні вертепи: Галичина, Полтавщина, Слобожанщина і Кубань
Вертеп це не один сюжет, а ціла сім’я варіантів. Кожен регіон додавав своїх персонажів, свої жарти і навіть свої закінчення. Найбільш вивченими залишаються галицький, полтавський, слобожанський і кубанський вертепи, хоча відмінності є навіть між сусідніми селами.
| Регіон | Особливості сюжету | Улюблені персонажі | Характер гумору |
|---|---|---|---|
| Галичина (Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль) | Найбільш релігійна частина, довгі діалоги, латино-польські запозичення | Ірод, Смерть, Чорт, Козак, Пан, Лях | Політична сатира, жорсткий гумор, побутовий реалізм |
| Полтавщина і Чернігівщина | Класичний сюжет, багато народних пісень, м’який гумор | Селянин, Парубок, Дівчина, Циган, Москаль, Лікар | Побутовий, родинний, часто ліричний |
| Слобожанщина (Харків, Суми) | Спрощена релігійна частина, розгорнуті сцени з життя | Козак, Циган, Смерть, Чорт, Жид, Пан | Сатира на владу і на “чужих” |
| Кубань і Донщина (українські громади) | Сильний козацький присмак, фольклорні пісні | Козак, Отаман, Селянин, Чорт | Фольклорний, епічний, з героїчними сценами |
Якщо ви бачите вертеп, де пан розмовляє польською, а козак рішуче б’є Ірода, швидше за все це галицька версія. Якщо селянин свариться з жінкою через горілку і солому, а в кінці приходить циган із мішком, це полтавський тип. Кожен регіон має свої ознаки, за якими досвідчений етнограф одразу визначає походження вистави.
Як зробити власний вертеп: практичний план на тиждень
Вертеп Для додаткового контексту це один із найпростіших театральних форматів для шкільного гуртка, родини або невеликої громади. За тиждень можна зробити базову скриньку, фігурки і провести першу виставу. Нижче покроковий план, який перевірений у школах і недільних школах України.
День 1: сюжет і сценарій
Визначтесь, яку версію граєте. Для школи найзручніша класична: верхній ярус з Різдвом і нижній з трьома-п’ятьма побутовими сценами. Сценарій пишіть у формі діалогів, не більше 8-10 реплік на сцену. Обов’язкові сцени: подорож Марії та Йосипа, народження Ісуса, прихід волхвів, сцена в корчмі або на базарі, сцена Ірода і смерті. Бюджет: 0 грн, тільки папір і ручка. Час: 2-3 години. Складність: 1 з 5.
День 2: скринька
Візьміть велику картонну коробку (50х35х35 см або більше). Розріжте її на дві половини по горизонталі. Нижня половина буде основою, верхня дашком. Усередині зробіть перекриття: це підлога верхнього ярусу і стеля нижнього. У передній стінці виріжте дві прямокутні “двері” для верхнього і нижнього ярусів, закрийте їх тканинними шторками. Бюджет: 0-200 грн, якщо є коробка. Час: 1-2 години. Складність: 2 з 5.
День 3: фігурки-статики
Найпростіший варіант: плоскі фігурки з цупкого картону або фанери, намальовані фарбами. Розмір кожної 12-18 см. Зробіть окремо: Діву Марію, Йосипа, Ісуса в яслах, трьох царів, Ангела, Пастуха, Звізду, Ірода, Смерть у вигляді скелета, Чорта, Селянина, Пана, Цигана. Фарби акрилові, тканина для одягу, клей ПВА. Бюджет: 300-600 грн. Час: 3-4 години. Складність: 3 з 5.
День 4: фігурки на дроті
Якщо хочете, щоб фігурки рухалися, прикріпіть до кожної тонкий дріт або шнурок. Зверху скриньки зробіть дірочки, через які пропустіть дріт. Керують фігуркою зверху, як лялькою-маріонеткою. Для дітей це найцікавіший етап. Бюджет: 100-200 грн на дріт. Час: 2-3 години. Складність: 3 з 5.
День 5: текст і музика
Напишіть остаточний текст для кожної сцени. Підготуйте музичний супровід: простіше за все обмежитися колядками і щедрівками, які вже всі знають. Можна додати одну-дві сучасні пісні. Підготуйте ноти для скрипки або бандури, якщо є музикант. Бюджет: 0 грн, якщо є колядки з пам’яті. Час: 2-3 години. Складність: 1 з 5.
День 6: репетиція
Зберіть команду з 4-6 людей: двоє керують верхнім ярусом, двоє нижнім, один читає текст за кадром, один грає на музичному інструменті. Проведіть мінімум дві повні репетиції: спочатку без глядачів, потім із запросшеними друзями. Перевірте, чи всі фігурки видно, чи чути текст, чи встигає музика. Бюджет: 0 грн. Час: 2-3 години. Складність: 2 з 5.
День 7: вистава
Поставте виставу вдома, у школі, в бібліотеці, у торговому центрі або просто небі. Після вистави запропонуйте глядачам залишити гонорар у скриньці, навіть якщо це символічна гривня. Традиція “збирати на вертеп” жива: так само, як у XIX столітті, глядачі дають копійки акторам. Бюджет: 0 грн. Час: 30-40 хвилин на виставу. Складність: 1 з 5.
Загалом на сім днів ви витратите 12-20 годин і від 400 до 1000 грн. Це один із найдешевших і найтеатральніших проєктів, які можна зробити з дітьми взимку.
Сучасний вертеп у 2026 році: фестивалі, шкільні вистави і нові технології
Сьогодні вертеп це не лише фольклор, а повноцінна частина культурного життя. Щороку в Україні проходять десятки фестивалів і конкурсів, де змагаються шкільні, студентські і професійні колективи. Найбільші з них: львівський “Вертеп-фест”, київський “Зимовий вертеп”, харківський “Слобожанський вертеп”, вінницький “Подільські зустрічі”. Переможці отримують не лише грамоти, а й запрошення на гастролі.
З’явилися і нові формати. У Києві, Львові і Одесі щороку роблять великі вуличні вертепи, де задіяні професійні актори, музиканти, художники по світлу. Деякі з них тривають по 20-30 хвилин, з повноцінним звуком і проекціями. У школах популярні швидкі десятихвилинні вертепи, де діти вчаться працювати в команді. У недільних школах вертеп часто поєднують із вертепною виставою живих акторів, де ляльковий сюжет доповнюється театральними сценами.
Цікаво, що вертеп тепер вийшов за межі України. Українські громади в Польщі, Німеччині, Канаді, США і навіть Австралії влаштовують власні вертепи на різдвяні свята. Це спосіб зберегти зв’язок із батьківщиною і познайомити місцевих із традицією. У 2024-2025 роках такі вистави навіть брали участь у місцевих європейських різдвяних ярмарках, де поряд із вертепом стояли польські шопки, німецькі кріплення і чеські бетлеми.
Вертеп у школі: що варто знати вчителю
Для вчителя вертеп це інструмент, який працює одразу на кілька предметів: літературу, музику, історію, образотворче мистецтво, навіть математику (рахунок фігурок і розмірів скриньки). Найпростіший спосіб включити вертеп у шкільну програму: провести проєкт у грудні-січні, де клас ділиться на групи, кожна робить свій ярус, сцену або персонажа. На завершення влаштовують загальну виставу для батьків і молодших класів. Досвідчені вчителі кажуть, що такі проєкти дають більше, ніж тижнева тема з підручника.
Якщо у школі є етнографічний гурток або студія, вертеп може стати щорічною традицією. Кожного разу новий склад, новий сценарій, новий регіон. За п’ять років можна зібрати колекцію з п’яти різних вертепів, кожен зі своїм характером. Це, до речі, один із найкращих способів познайомити дітей з етнокультурним розмаїттям України.
Вертеп у Європі: як інші країни роблять різдвяні лялькові сцени
Вертеп це не лише українська традиція. Подібні лялькові різдвяні театри є у багатьох європейських країнах, і порівняння показує, наскільки український варіант самобутній.
Польська шопка (szopka)
У Польщі різдвяну сцену називають шопкою. Це багатоярусна архітектурна споруда з картону, дерева, кольорового паперу, з маленькими фігурками всередині. Краківська шопка навіть внесена до списку ЮНЕСКО. На відміну від українського вертепу, польська шопка більш архітектурна і менш театральна: її частіше ставлять як декорацію, ніж як виставу з діалогами.
За структурою шопка і вертеп мають спільного предка: шкільну біблійну драму XVII століття. Але в Польщі сюжет залишився релігійним і архітектурним, а в Україні перетворився на театральне дійство з гумором і сатирою. Український вертеп це більше театр, польська шопка більше арт-об’єкт.
Італійський презепе (presepe)
В Італії різдвяну сцену називають презепе або презепіо. Це настільна або велика інсталяція з фігурками Ісуса, Марії, Йосипа, волхвів і численних побутових сцен: ринок, пекарня, фонтан, млин. Найвідоміші презепе роблять у Неаполі: вони займають цілі кімнати і включають сотні фігурок.
Український вертеп і італійський презепе мають спільну рису: побутові сцени поруч із релігійними. Але в італійському варіанті немає сатири і чорта, немає вуличного хуліганства. Італійський презепе це більше декоративна інсталяція для дому, український вертеп це вуличний театр із чітким сюжетом і мораллю.
Німецький кріплен (Krippe) і чеський бетлем (betlém)
У Німеччині та Австрії різдвяні сцени називають кріплен, у Чехії і Словаччині бетлем. Це настільні або домашні інсталяції з фігурками з дерева, воску, тканини. Сюжет зазвичай зосереджений на сцені Різдва, побутових сцен мало, сатири немає. Кріплен і бетлем ближче до італійського презепе, ніж до українського вертепу.
Цікаво, що саме в українському вертепі найбільше зберігся комічний і сатиричний елемент. Німці та італійці зосередилися на релігійній красі, поляки на архітектурі, а українці зробили з різдвяного театру живий жанр із сатирою, музикою і соціальним коментарем. Це, мабуть, головна особливість, яка вирізняє наш вертеп серед європейських аналогів.
Цікаві факти про вертеп, які варто знати
Вертеп це не лише сценарій, а й ціла низка традицій і деталей, які рідко потрапляють у підручники. Нижче добірка фактів, які зазвичай цікавлять і дорослих, і дітей.
- Слово “вертеп” походить від старослов’янського “вертепъ” печера, а також від іспанського “vértigo” прірва. В українській мові закріпилося значення “печера, де народився Христос” і переносно “темне місце, дно суспільства”.
- Найдавніший відомий друкований текст українського вертепу датується 1780-ми роками, хоча рукописні версії ходили з кінця XVII століття.
- У XIX столітті професійні вертепники ходили від села до села, як середньовічні мандрівні актори. Збирали гонорари зерном, горілкою, грошима, часом навіть одягом.
- У радянські часи вертеп офіційно називали “народним ляльковим театром” і включали у репертуар будинків культури, вирізаючи релігійну частину. У такому вигляді він дожив до 1980-х років у сільських клубах.
- Український вертеп разом із кримськотатарським орнеком і петриківським розписом входить до нематеріальної культурної спадщини України, що внесена до реєстру ЮНЕСКО.
- У 2010-х роках в Україні з’явилися мобільні додатки з віртуальним вертепом: дитина може натиснути на фігурку і почути колядку. Це не замінює живий театр, але допомагає зацікавити сучасних дітей.
- Найбільший у світі вертеп, за даними Книги рекордів Гіннеса, був встановлений у 2017 році в Італії, але у 2024 році українські майстри з Львова змайстрували вертеп заввишки 4 метри для різдвяного ярмарку у Відні.
Згідно з статтею у Вікіпедії про вертеп, цей жанр зберігся в Україні навіть у радянські часи, коли більшість європейських аналогів зазнали цензури або зникли. Вітчизняна дослідниця Лідія Вайт (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України) у своїх розвідках підкреслює, що саме український вертеп зберіг найбільше елементів народної сміхової культури, включаючи чорта, скелета-смерть і соціальну сатиру.
Часті запитання (FAQ)
Вертеп це релігійна вистава чи народна?
Вертеп це одночасно релігійна і народна вистава. Верхній ярус зберігає біблійний сюжет про Різдво, а нижній ярус додає народних персонажів і сатиру на сучасне суспільство. Через це вертеп цікавий і церковним людям, і тим, хто просто любить театр.
Чим вертеп відрізняється від коляди?
Коляда це пісня з ходінням від хати до хати та віншуванням, зазвичай без сценки. Вертеп це повноцінна лялькова вистава з конкретним сюжетом, персонажами, двома ярусами і діалогами. Коляду можуть співати навіть маленькі діти, а вертеп зазвичай готують школярі чи дорослі.
Коли грають вертеп?
Класично вертеп грають на Святвечір, на Різдво і до Водохреща, тобто з 6 по 19 січня. У XX столітті вистави стали влаштовувати також у школах і будинках культури протягом грудня-січня. Найпізніший вертеп можна побачити на Водохреща, коли колядувати вже не прийнято, але театральна традиція ще тримається.
Чи можна зробити вертеп без дерев’яних ляльок?
Так, найпростіший вертеп можна зробити з паперових фігурок на паличках. У скриньку їх тримають рукою знизу, висунутою під дашком. Це навіть зручніше для дитячих рук і не вимагає складних ляльок-маріонеток.
Скільки людей потрібно для однієї вистави?
Мінімум троє: двоє керують фігурками у двох ярусах, третій читає текст і співає. Оптимально п’ятеро-шестеро: керуючі фігурками, читець, музикант, помічник, що збирає гонорари. Якщо є більше людей, їх розподіляють по ярусах: одна людина водить Марію, інша Йосипа, третя царів.
Чи є вертеп лише в Україні?
Ні, подібні різдвяні лялькові театри є у Польщі, Чехії, Словаччині, Італії, Іспанії, Німеччині, Франції. Але саме український вертеп зберіг найбільше народного гумору, сатири і соціального коментаря. За цим показником з ним не зрівняється жоден європейський аналог.
Чи входить вертеп до спадщини ЮНЕСКО?
Так, елементи українського вертепу як народного лялькового театру внесено до реєстру нематеріальної культурної спадщини, пов’язаної з Україною. Це офіційно визнає жанр частиною світової культурної спадщини і допомагає фінансувати фестивалі та освітні проєкти.
Чи можна грати вертеп у школі без релігійної частини?
Можна, у XX столітті так і робили у багатьох школах. Залишали тільки побутові сцени з селянином, циганом, козаком і чортом, прибирали сцени з Різдва. Такий “нейтральний” вертеп цілком можливий і навіть простіший для підготовки. Але повноцінна версія завжди включає обидва яруси.
З якого віку дитина може брати участь у вертепі?
Керувати найпростішою фігуркою можна вже з 5-6 років, читати текст за кадром з 7-8, виготовляти фігурки і скриньку з 9-10. Наймолодші учасники зазвичай тримають “звізду” і стоять біля входу в скриньку. Вертеп це чудова вправа для дитячого колективу: і ручна праця, і сценічна мова, і відчуття традиції.
Залишити відповідь